Когда ты обвиняешь ближних,
В своих словах им шлёшь укор,
Ты словно призываешь лишних
Свидетелей на свой позор.
Ты словно бы при этом хочешь
От жизни убежать своей,
И прячешься тогда за прочих,
И попадаешь в сад теней.
И нет тебя. Есть только призрак
С твоей походкой и лицом,
И это будет верный признак,
Что Бог с тобою не знаком.
И ты - не ты, беглец пропащий
Из обетОванной земли,
И ты уже не настоящий,
И не на правильном пути.
Когда же ты в себе отыщешь
Вину, что всё идёт не так,
И покаяние, как нищий,
Придет просить себе пятак,
То ты получишь наставленье,
И путь получишь, чтоб идти,
Быть перестанешь рабом тленья,
Узришь надежду впереди.
И да пребудет с тобой сила!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
